О людях с любовью

Конкурс «Люди твои, Балтщина», объявленный Балтским районным советом, хоть и не собрал большого количества участников, но показал, что в Балтском районе есть немало достойных, хороших и даже легендарных личностей, которые заслуживают, чтобы о них узнали земляки.

Одна из них – Галина Александровна Дончук, знаменитая в прошлом доярка из маленького села Гербино. Об этой прекрасной труженице написала в своем материале педагог-организатор Пещанской ООШ І-ІІІ ст. Інна Сокерчак. Автор получила благодарность от организаторов литературного конкурса.

                         Життя прожити…

                                                        Я був у селі, пам’ятаю дитинство

                                                       І спогад один пронесу крізь роки:

                                                      Виходить доярка, виносить напитись

                                                     І я молоко п’ю у неї з руки.

Що таке життя? Можливо, це час, що дається людині від народження до смерті? А можливо, тільки підготовка – як до іспиту, до того, що відбудеться потім, після смерті. На ньому людині доведеться розповісти все – і добре і лихе, розповісти про те, що вона зробила і не зробила. І від цього буде залежати, чи зарахують її земне життя?

Жити – значить творити, віддавати свої хист та розум на користь людям. Так прожила і живе нині Дончук Галина Олександрівна, яка народилася в 1939 році в селі Гербіне Балтського району Одеської області в сім’ї колгоспника.

Хто ж вона, Галина Олександрівна Дончук? Зараз їй 78 років. Нічого особливого в постаті, обличчя добре, материнське . Її руки випромінюють добро та світло. Колись вони сповивали і гойдали трьох донечок. А потім допомагали робити перші кроки шести онукам та шести правнукам. Руки – наче сама біографія. На них написано все. Руки жінки-трудівниці.

У 1958 році Галина закінчила середню школу і почала трудовий шлях у колгоспі ім. Леніна Балтського району. З 1964 року дівчина працювала дояркою. 19 років поспіль раніше від усіх на селі спалахувало світло у вікнах трудівниці. А з 1983 року Галина Олександрівна очолили молочнотоварну ферму колгоспу.

Через рік ферма, очолювана Галиною Дончук добилася високих показників, посіла одне з провідних місць у районному соціалістичному змаганні. За успіхи в праці Галина Олександрівна нагороджена орденом Леніна та медаллю. Її ім’я не раз заносилося на обласну Дошку пошани.

Передова трудівниця також вела активну громадську роботу. Її обирали делегатом ІІІ Всесоюзного з’їзду колгоспників, депутатом Верховної Ради Української РСР, депутатом Одеської обласної Ради народних депутатів. Користувалася авторитетом та повагою серед односельців.

Багато років Галина Олександрівна працювала в складі комісії з охорони здоров’я та соціального забезпечення. До неї часто приїжджали жителі з сіл району за допомогою та порадою і жінка із задоволенням йшла усім назустріч. Як говорила сама Галина Олександрівна:

«Гордістю наповнюється серце, що я проста трудівниця,беру участь в управлінні багатьма державними справами. Звання депутата зобов’язує бути завжди попереду».

Працювала добре, в районних та обласних газетах писали про неї багато разів. Сама Галина Дончук не раз зверталася через газету зі своїм депутатським словом, та як доярка-тритисячниця до жителів Балтщини.

У часи плідної та активної роботи Галина Олександрівна відчувала підтримку та розуміння найрідніших людей: чоловіка Федора Феодосійовича та трьох донечок.

Життя летить швидко. Зараз Галина Олександрівна активна учасниця громадського життя рідного села Гербіне. Вона є почесним гостем та активним учасником всіх заходів, які проводяться у громаді.

Інна Сокерчак

 

 

Share.

Comments are closed.