Герої не вмирають
28 травня 2023 року Владиславу Мишанчуку виповнилося б 28 років. Але йому не судилося дожити до цього дня. Військовий збройних сил України, що служив у артилерійських військах, загинув на Донеччині у боях з рашистськими окупантами.
Його мати Ваврещук Ольга Петрівна та батько Мишанчук Анатолій Кирилович втратили єдиного сина. Без батька залишилася трирічна донька Мирослава.
Війна забирає кращих синів України. Владислав мріяв про щасливе життя. Придбав хату, щоправда не на своїй малій батьківщині, мріяв забрати до себе маму, але мріям не судилося збутися.
Поховали воїна на кладовищі у селі Козацьке, де він народився, ходив у школу та зростав. У день народження на цвинтар прийшли його батьки, односельці та учасники самодіяльного народного козацького хору «Будьмо».
Лягають на чорний мармур живі квіти. Присутні читають молитву «Отче наш». А потім схиляють голову під час хвилини мовчання. На очах у людей сльози. Владислава Мишанчука у селі пам’ятатимуть як героя, що віддав своє життя за свободу рідної України.
Балтська громада втратила на війні вже 32 воїна, ще троє повернулися «на щиті» у Піщанську громаду.
«Працівники музею вирішили увічнити пам’ять кожного загиблого нашого земляка, – розповідає директор Балтського історичного музею Петро Ткач. – Тому ми проводимо патріотичну акцію «Молитва за Україну». У робочі дні ми виносимо з музею портрети усіх воїнів які загинули, розповідаємо людям про них. Окрім цього, у нас є театралізована частина акції, у якій бере участь самодіяльний народний козацький хор «Будьмо». Патріотичні пісні, розповіді про сьогодення, про героїв. Ми побували у багатьох селах, в церквах виступаємо перед парафіянами. Вже двічі побували у Новополі, були у Плоскому, де зустрічалися з батьками загиблих, відвідали кладовище, поклали квіти, оголосили хвилину мовчання, вшановували наших героїв. Сьогоднішня зустріч у нас одинадцята».
Зустріч з жителями села Козацьке відбулася у сільському Будинку культури. Піднесено урочисто звучали молитви, щемно торкалися кожного серця пісні про війну, козацьку доблесть, материнську любов. Ці пісні мають давню історію, але сьогодні звучать надто актуально та зворушливо. Присутні у залі співпереживали виконавцям, дарували їм щирі оплески.
Петро Ткач підніс матері загиблого воїна Ользі Петрівні квіти, а староста села Козацьке Ніна Мороз, не стримуючи сліз, згадала яким був їх земляк Владислав Мишанчук.
На завершення заходу учасники самодіяльного народного козацького хору «Будьмо» заспівали «Молитву за Україну». Зал слухав стоячи.
