Забезпечувати порядок в громадських місцях, контролювати дорожній рух, розкривати злочини, патрулювати вулиці, захищати кожного громадянина держави від будь-чиїх злочинних дій — це далеко не повний перелік функцій, покладених на співробітників Національної поліції України. Проте дуже часто ця небезпечна робота залишається непоміченою, адже більшість людей не задумуються про її значення доти, доки самі не опиняються в складній ситуації. Щороку 4 липня наша держава відзначає свято — День Національної поліції України, яке створено саме для того, щоб вшанувати працю українських поліцейських та підкреслити їхню важливу роль.
До 2014 року від часів проголошення незалежності правоохоронні органи України по-суті керувалися законодавством, встановленим ще в СРСР, бо український «Закон про міліцію» був аналогом відповідного радянського закону. Справжні реформи в цій сфері були невигідними для представників влади, адже міліція завжди прикривала корупцію та злочинну діяльність високопосадовців.
Знадобилися трагічні події на Майдані 2013-2014 років, щоб суспільство почало вимагати реальних змін в правоохоронній системі. Адже замість того, щоб захищати своїх громадян, міліція застосовувала проти них насилля та вогнепальну зброю. Також міліція й суди слугували для залякування та переслідування активістів — прихильників ідей Майдану. Тому після Революції Гідності реформування правоохоронних органів постало для уряду України як невідкладне завдання.
В перші дні після відсторонення від влади та втечі Віктора Януковича міністром внутрішніх справ було призначено Арсена Авакова. Одним з його перших кроків на посаді стало заснування Громадської ради з метою розробки плану національних реформ. Восени 2014 року з’явився проект реформи правоохоронної системи і почалася робота над законодавчою базою. Було підготовано два законопроекти — «Про поліцію і поліцейську діяльність» та «Про національну поліцію». Підтримку парламенту зрештою здобув другий законопроект.
Українська влада вирішила запозичити успішний досвід оновлення грузинської поліції, тому до команди реформаторів запросили Еку Згуладзе, яка свого часу працювала на посаді заступника міністра внутрішніх справ Грузії. 17 грудня 2014 року Згуладзе призначили на аналогічну посаду в нашій країні.
4 липня 2015 року на київській Софійській площі відбулася перша церемонія присяги на вірність державі співробітників новоствореної поліції — патрульних. Через чотири тижні, відпрацьованих цією службою в тестовому режимі, закон «Про національну поліцію» було підписано президентом. Керівну посаду в Національній поліції посіла Хатія Деканоідзе, яка до цього була радником очільника МВС, а ще раніше — міністром освіти й науки Грузії.
Новий закон про поліцію став чинним в листопаді 2015 року й реформи системи набули офіційного статусу. Однією з основних змін стало інституціональне відділення поліції від Міністерства внутрішніх справ. Це дозволило реалізувати важливий європейський принцип — деполітизацію поліції. Згідно з цим принципом, поліція відповідає за запобігання, виявлення та розслідування злочинів, тоді як міністерство — за стратегічні рішення та процеси реформ. Ще одна перевага — закріплення на рівні закону порядку застосування нелетальної зброї. Крім того, поліція стала однією з перших правоохоронних органів по запровадженню конкурсних процедур прийняття на роботу.
Тож пройшовши конкурсний відбір та навчання, спочатку в Києві, а згодом у Львові, Одесі та в інших містах з’явилися вже не міліціонери, а нові поліцейські — в стильній уніформі, на сучасних автомобілях, без досвіду роботи в попередній корумпованій системі. Попри тотальну недовіру до правоохоронних органів присутність на вулицях патрульних, зобов’язаних охороняти громадський порядок, викликала в пересічних українців відчуття захищеності.
Водночас тривав процес перепідготовки діючих співробітників колишньої міліції з метою відбору людей, здатних працювати в новій структурі. Переатестації тривали більше року, тоді як заплановані були на три місяці, і в результаті близько 7% міліціонерів було звільнено.
В подальшому серед ключових моментів реформ Національної поліції стало створення нової системи реагування з єдиними контактними центрами та диспетчерською службою, а також ситуаційних центрів для сучасного аналізу та обробки інформації. Запровадження систем відеоспостереження дозволяє стримувати злочинність та мати докази в разі вчинення злочинів. Важливою подією є також утворення спеціальних груп для реагування на випадки домашнього насильства.
Звісно, про повне завершення реформи правоохоронної системи поки не йдеться, та й недоліків у її роботі залишається чимало. Проте неможливо не визнавати високий рівень професіоналізму переважної більшості співробітників української поліції, завдяки чому кожен громадянин може сподіватися на належний захист та допомогу.
Щодо професійного свята — Дня Національної поліції України, то на протязі 2016 – 2017 років цю подію відзначали 4 серпня, в день, коли закон «Про національну поліцію» здобув підпис президента. Починаючи з 2018 року дату було змінено на 4 липня — в пам’ять про день, коли нові патрульні вперше присягнули бути вірними українському народу.