Зловживання наркотиками — одне з найбільш загрозливих явищ сучасного світу. Не секрет, що наркотичні препарати досить швидко призводять людину до моральної деградації та втрати фізичного здоров’я. При цьому наркобізнес залишається найприбутковішою кримінальною індустрією, а кількість тих, хто починає вживати наркотики, лише зростає, при цьому більша частина цих людей — молодь і підлітки. Щоб посилити світове співробітництво у вирішенні цієї проблеми та підвищити обізнаність людей, у 1987 році Генасамблеєю ООН прийнято рішення щороку 26 червня відзначати Міжнародний день боротьби проти зловживання наркотиками та їх незаконного обігу.
Зазвичай нам здається, що наркоманія та наркобізнес — досить «нові» проблеми, які постали перед людством не раніше середини минулого століття. Але насправді люди використовували опіум, канабіс, коку та інші психоактивні речовини рослинного походження на протязі тисяч років. Відомо, що наприкінці XIX століття 25 мільйонів людей вживали опіум, що на той час складало 1,5% населення планети.
За 1906 – 1907 роки в світі було вироблено 41 тисячу тонн опіуму (для порівняння — в 2008 році ця цифра була в 5 разів меншою). Раніше опіум вироблявся на величезних територіях — в Китаї, Бірмі, Індії, Персії, Туреччині, на Балканах, тоді як зараз 92% виробництва цього наркотику сконцентровано в Афганістані. Листя коки, які є сировиною для кокаїну, вирощували в регіоні Південної Америки, а також в Азії (на Цейлоні, Тайвані та в Індонезії). Зараз листя коки виробляється в основному в трьох країнах Андського регіону — Колумбії, Перу та Болівії.
Попри те, що в кінці XIX – на початку XX століть світова торгівля наркотиками перетворилася на суттєву проблему, перші спроби міжнародного контролю над ситуацією давалися нелегко, адже чимало національних економік залежало від цієї індустрії. Це був надзвичайно прибутковий бізнес не тільки для самих торговців опіумом чи кокаїном, а й для виробників, перевізників, банкірів і, власне, урядів країн.
Приміром, для Індії прибуток від нарковиробництва в 1880 році становив 14% від річного бюджету. В Китаї в той час тривала справжня опіумна епідемія — десятки мільйонів китайців мали згубну звичку, а майже чверть дорослого населення чоловічої статі вживали опіум щодня.
Зрештою, під натиском активістів, які виступали проти опіуму, в Шанхаї 1909 року відбулася перша конференція Міжнародної опіумної комісії. Потім була проведена Міжнародна опіумна конвенція в Гаазі 1912 року, яка вперше розробила заходи, спрямовані на контроль за виробництвом, імпортом, експортом, торгівлею та розповсюдженням кокаїну, морфію та їхніх похідних.
З 1920 року проблемою стала опікуватися Ліга Націй і вже під її егідою в 1925 році з’явився доповнений варіант опіумної конвенції. Тоді було додано систему статистичного обліку, а також заборону на торгівлю гашишем. Наступні конвенції — 1931 та 1936 років стали фундаментом для практичних дій, які призвели до певного прогресу в сфері міжнародного контролю за обігом наркотиків.
КОНТРОЛЬ НЕЗАКОННОГО РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ТА ТОРГІВЛІ
Треба зазначити, що перші міжнародні зусилля з контролю над наркотиками були спрямовані в основному на дотримання законності в торгівлі цими засобами при медичній необхідності. Потім контроль було розширено й на виробництво, і тільки з кінця 1930-х років — на незаконну торгівлю наркотичними засобами.
Після Другої світової війни функцію контролю та боротьби з цією проблемою взяла на себе ООН. Першим важливим документом був Протокол з опіуму 1953 року. Наступним кроком стало прийняття Єдиної конвенції про наркотичні засоби в 1961 році. Відповідно до її положень, в 1968 році було створено Міжнародний комітет по контролю за наркотиками.
1971 рік ознаменувався Конвенцією про психотропні речовини, завдяки якій контролю стали підлягати синтетичні стимулятори — амфетаміни, депресанти включно з барбітуратами, а також галюциногени, такі як ЛСД та мескалін.
ПІДТРИМКА КРАЇН З НИЗЬКИМ РІВНЕМ ЖИТТЯМ
Для підтримки країн з низьким рівнем життя, яким бракує коштів на втілення програм боротьби з наркотиками, в 1972 році було створено Фонд ООН з боротьби зі зловживанням наркотиками. Його основною функцією став збір коштів для реалізації практичних заходів у бідних країнах.
В 1987 році Міжнародною конференцією з боротьби зі зловживанням наркотиками та їх незаконним обігом, яка проходила у Відні, було рекомендовано встановити щорічну подію, присвячену важливості протидії проблемі у світовому масштабі. Запропоновану дату — 26 червня — в грудні того ж року затвердила Генасамблея ООН. Так з’явився Міжнародний день боротьби проти зловживання наркотиками та їх незаконного обігу.
Прийнятою ООН у 1988 році Конвенцією проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин було доповнено дві попередні Конвенції в аспекті світового протистояння наркобізнесу. Почалася справжня боротьба проти наркоторговців, яка полягала в контролі за відмиванням коштів та конфіскації прибутків від торгівлі наркотичними препаратами. Також були прийняті угоди про міжнародну екстрадицію наркозлочинців.
Попри постійні міжнародні зусилля, мету повністю побороти проблеми, пов’язані з наркотиками, поки що не досягнуто. В сучасному світі існує прямий зв’язок між незаконним обігом наркотиків і зростанням злочинності та насилля. Наркокартелі підривають і корумпують державну владу та законний бізнес, а прибутки від наркоторгівлі часто спрямовуються на підтримку кривавих збройних конфліктів у різних регіонах планети.