Зазвичай здатність чути звуки, зокрема й людську мову, сприймається нами як належне, і саме завдяки слуху люди вчаться говорити ще в ранньому дитинстві. Проте поруч завжди є ті, хто позбавлений цієї можливості з різних причин, тому спілкуватися звичайним чином для людей з порушеннями слуху або голосових зв’язок буває проблематично або взагалі неможливо. Найкращим рішенням в такому випадку є вивчення та використання жестової мови — це надає можливість людям з вадами слуху або голосових зв’язок адаптуватися в суспільстві та жити повноцінним життям. Великого значення цьому способу спілкування надає ООН — вона встановила Міжнародний день жестових мов (International Day of Sign Languages), який світ щороку відзначає 23 вересня.
Використання жестів для спілкування настільки давнє явище, як і звичайна мова. Припускають, що таким способом подавали один одному знаки мисливці на відкритих рівнинах — це водночас зберігало тишу та координувало процес. Складну систему жестів мали індіанські племена, адже кожне з них говорило на своєму наріччі. Щоб налагодити комунікацію з сусідами, стандартизована і зрозуміла для всіх мова знаків була незамінною. Пізніше вона згодилася для контактів з європейцями — так розмовляли між собою аборигени та члени експедиції Христофора Колумба.
Перші згадки про використання жестової мови людьми, які мають вади слуху або мовлення, прийшли з Давньої Греції. Трактат Платона «Кратил», написаний в V столітті до нашої ери, свідчить про те, що в ті часи люди з подібними обмеженнями вже користувалися жестами замість слів. Згодом Арістотель висловив думку, що глухих неможливо чомусь навчити саме тому, що вони не чують мови.