Чи підтримують українці відновлення ядерної зброї: опитування соціологів
У 1994 році Україна остаточно відмовилися від ядерної зброї та підписала сумнозвісний Будапештський меморандум. Після повномасштабного вторгнення час від часу лунають (і останнім часом – навіть сильніше) голоси на підтримку відновлення ядерної зброї у разі якщо Західні союзники не здатні будуть надати Україні дієві гарантії безпеки.
Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) провів власне опитування у грудні 2024 року, щоб дізнатися, як зараз українці ставляться до відновлення ядерної зброї.
Як українці ставилися до відмови від ядерної зброї в 1990 роках
Перш ніж перейти до нинішніх громадських настроїв, варто нагадати, а як 30 років тому, у 1994 році, українці ставилися до ядерної зброї. Нижче на графіку наведені результати опитування КМІС, проведеного у середині 1994 року.
Як можна бачити, у середині 1994 року 50% українців вважали, що Україна має стати без’ядерною державою, а за володіння ядерною зброєю виступали 30%. Решта 20% мали невизначені погляди. Трохи пізніше того самого року, восени, ми ставили запитання в трохи іншому формулюванні, але при якому 29% виступали за збереження ядерної зброї, 42% підтримували вивезення ядерної зброї з території України, а 29% мали невизначені погляди. Важливо, що ставлення до ядерної зброї не дуже відрізнялося залежно від регіону: залежно від регіону орієнтовно 25-35% хотіли збереження ядерної зброї проти 45-55%, які виступали за без’ядерний статус.
Причому на той період (1994 рік) питання ядерної зброї у свідомості українців значно поступалося за актуальністю іншим питанням. На запитання, які проблеми найбільше турбують українців, лише 5% до топпроблем зараховувати питання ядерної зброї.
Графік 1. 1994 рік (літо): «Чи повинна Україна взяти на озброєння ядерну зброю?»
Для контексту доцільно також нагадати, щойшов лише 4-й рік Незалежності України. Попри практично одностайну підтримку Незалежності, до 2014 року 80-90% населення України мали позитивне ставлення до Росії, а росіяни за шкалою Богардуса (для оцінки соціальної дистанції) були найближчими друзями українців. Ще три роки тому (з точки зору українців у 1994 році) українці і росіяни жили в одній державі і, можливо, готовність більшості відмовитися від ядерної зброї пояснювалася вірою в те, що Росія захистить Україну, якщо це буде потрібно.
Як зараз українці ставляться до відновлення ядерної зброї
Питання відновлення ядерної зброї є складним і чутливим до формулювання. Ми підійшли до нього експериментально і сформулювали три різні запитання про відновлення ядерної зброї. Респонденту ставилося лише одне з трьох формулювань (процедура split-sample). Наші формулювання описували сценарії:
- загалом ставлення до відновлення Україною ядерної зброї, без додаткової позитивної чи негативної інформації;
- ставлення до відновлення ядерної зброї за умови втрати підтримки і впровадження санкцій від Заходу;
- попередній сценарій (тобто із втратою підтримки Заходу), але з умовою, що Україна має достатньо ресурсів протриматися, поки ядерна зброю не буде розроблена.
Отже, як можна бачити на графіку 2, загалом 73% прихильно ставляться до ідеї відновлення ядерної зброї. Не підтримують – 20% (і ще 7% мають невизначені погляди).
Якщо ж ми говоримо про втрату підтримки і санкції від Заходу, то прихильне ставлення до відновлення ядерної зброї знижується до 46%, а частка тих, хто не підтримає таку ініціативу, зросте до 44% (і решта 10% мають невизначені погляди).
Проте якщо Україна має достатньо ресурсів протриматися до моменту отримання ядерної зброї, то 58% готові були би піти на втрату підтримки Заходу з метою отримання ядерної зброї. Не підтримали би рішення отримати ядерну зброю за такого сценарію – 33% (і решта 8% мають невизначені погляди).
Графік 2. 2024 рік: Ставлення до відновлення Україною ядерної зброї
На графіку нижче дані наведені в регіональному вимірі. Якщо говорити про ставлення загалом, то на Півдні і (трохи більшою мірою) на Сході трохи скептичніше ставлення до відновлення ядерної зброї. Проте насправді навіть попри ці нюанси у всіх регіонах більшість – від 61% на Сході до 77% на Заході – у цілому прихильні до відновлення ядерної зброї.
У разі сценарії із втратою підтримки Заходу у всіх регіонах зменшується частка тих, хто виступає за відновлення ядерної зброї, і в результаті приблизно однакова частка виступають за і проти (лише на Сході можна бачити дещо більше тих, хто проти).
Водночас для сценарію втрати підтримки Заходу, але із ресурсами і можливістю встигнути розробити зброю, більшість у всіх регіонах (63% на Заході, 54% у Центрі, 58% на Півдні і 61% на Сході) підтримали би відновлення ядерної зброї (а від чверті до третини виступили би проти).
Графік 3. Ставлення до відновлення Україною ядерної зброї у розрізі регіону проживання
Зв’язок між довірою НАТО та ставленням до відновлення ядерної зброї
У цьому опитуванні ми також ставили запитання, чи українці довіряють НАТО (із членством в якому більшість українців пов’язують надії нарешті отримати дієві гарантії безпеки та запобігти майбутнім російським агресіям). Тому ми можемо проаналізувати, як бажання відновити ядерну зброю пов’язане із довірою НАТО.
Як можна бачити, довіра НАТО не суперечить бажанню відновити ядерну зброю. Навіть більше, якщо говорити про в цілому бажання відновити ядерну зброю, найбільше цього прагнуть ті, хто довіряє НАТО.
Графік 4. Ставлення до відновлення Україною ядерної зброї у розрізі довіри НАТО
«Озираючись на 1990-ті роки можна почути багато критики та звинувачень у, наприклад, інфантилізмі населення та недалекоглядності влади в той період. Проте варто розуміти, що не зовсім коректно оцінювати минулі громадські настрої та рішення, враховуючи наше нинішнє знання та досвід трагічних подій.
Громадські настрої 1990-х років (окрім дійсно деякої наївності та недосвідченості) насправді важливо характеризувати як миролюбні та відповідальні. Українці демонстрували своє прагнення жити і розвиватися у безпечному мирному світі та були готові до відповідальних дій, зокрема, у питанні ядерної зброї. Тому коли Росія віроломно порушила всі домовленості, а інші підписанти не дотримали своїх зобов’язань запобігти війні, моральна правота миролюбних українців у своєму бажанні давати рішучу відсіч агресору та вимагати від Заходу належної підтримки була (і лишається) беззастережною.
Висока підтримка зараз відновлення ядерної зброї (причому із готовністю ризикнути відносинами із Заходом) – це емоційна маніфестація та екзистенційна потреба отримати надійні гарантії безпеки та нарешті створити умови, коли Росія та росіяни не будуть загрожувати Україні та українцям. Наші опитування показують, що українці можуть погодитися на болючі компроміси, проте категоричною вимогою є переконлива конфігурація безпеки. У свідомості українців ядерна зброя – це один із варіантів «на столі». Ми сподіваємося, що наші Західні союзники продемонструють необхідну волю та Україна зрештою отримає дієві гарантії безпеки, без потреби для України розглядати інші непрості рішення для себе, як можна убезпечитися від Росії», – коментує результати дослідження Антон Грушецький, виконавчий директор КМІС.