Дорогоцінні ювелірні вироби завжди означають більше, ніж просто прикраси. Як у давні часи, так і зараз вони демонструють гарний смак людини і певний рівень її фінансової забезпеченості. Але перед тим, як ці прикраси набули неперевершеного вигляду і потрапили на вітрину ювелірної крамниці, над ними чимало попрацювали ювеліри. 31 січня світ відзначає День ювеліра. Професія є однією з найдавніших в історії, і вимагає від своїх представників одночасно досконалого художнього смаку і математичного складу розуму. Ювелірне мистецтво сьогодення — це результат поєднання сучасних технологій та досвіду, який налічує тисячі років.

Найдавніші за віком прикраси люди виготовляли з мушлів, кісток, дерева, каміння. Ставали в нагоді й самородки металів — міді, свинцю, олова та золота, адже це були, на відміну від каміння, більш податливі матеріали. Найбільше в давньому світі було прикрас з міді, про що свідчать численні археологічні знахідки. Виготовляли їх шляхом механічної деформації самородків.

З часом люди навчилися розплавляти самородки – так виникло лиття. Новий метод дозволив робити сплави з різних металів. Так зі сплаву міді та олова люди створили бронзу. Довгий час бронза була основним матеріалом для виготовлення не лише прикрас, а й зброї та різних інструментів, предметів вжитку.

Золото

Та особливе місце серед усіх металів завдяки прекрасному вигляду та унікальним властивостям посіло золото. Люди віддали йому роль загального грошового еквіваленту, яким воно залишається до цих пір. У всіх давніх цивілізаціях золото стало мірилом влади й багатства.

У Давньому Єгипті, відомому розкішним життям своїх фараонів, золото широко використовувалося для ювелірних виробів. Його добували в Нубійській пустелі та обробляли куванням. Також єгиптяни використовували для прикрас різні дорогоцінні камені. Давні греки, теж відомі пристрастю до виробів із золота, виробили свій особливий ювелірний стиль, який згодом розповсюдився по всьому світу.

За кількістю ювелірних виробів не було рівних Римській імперії. Наприклад, золоті фібули-застібки стали звичним функціональним аксесуаром, а ще римляни дуже полюбляли дорогоцінні камені — сапфіри, аквамарини, смарагди, перли. Перстені в Римі набули популярності як серед жінок, так і серед чоловіків. Їх гравіювання використовували для печаток на документах.

Срібло

Ще один благородний метал — срібло. Завдяки надзвичайній пластичності воно так само, як і золото, здавна слугувало для виробництва прикрас. Особливої майстерності в роботі зі сріблом досягли наші пращури в Русі. Вишукані срібні вироби з використанням різних технік  збереглися до нашого часу.

Середні віки збагатили ювелірне мистецтво розвитком техніки емалі, а епоха Відродження відзначилася високою художньою цінністю та індивідуальністю ювелірних прикрас.

Наприкінці XVII століття в ювелірних виробах починають використовувати ограновані алмази — діаманти. Цінність прикрас стали визначати блиском та «грою» цього дорогоцінного каменя.

Новий стиль в дорогоцінних прикрасах, який назвали класицизмом, склався у XVIII столітті. Вироби в цьому стилі відрізнялися симетричністю та ретельною продуманістю деталей.

В XIX столітті популярності набули ювелірні комплекти, які складалися з кольє, брошки, сережок, браслету, а інколи до комплекту входила й діадема. Завдяки таким комплектам демонструвати своє багатство представникам елітного класу стало ще простіше.

ХХ століття

Початок XX століття ознаменувався появою стилю модерн, в якому діаманти відійшли на другий план, а головну роль отримали гранати, аквамарини й агати. З’явилися нові методи обробки та матеріали, які сприяли створенню фантазійних дизайнів. З 1915 по 1935 рік в мистецтві ювелірів домінував стиль арт-деко, в якому об’єдналися підкреслена розкіш і технологічні досягнення.

Для ювелірного стилю 1940-1950-х років характерною є відмова від коштовної платини, а також від рубінів, смарагдів та діамантів. Натомість широко використовували дешевші аквамарини чи цитрини. В дизайні прикрас популярними були мотиви квітів та метеликів, а деякі дизайнери, наприклад, у компанії Тіффані, використовували зображення птахів і тварин.

1960-ті роки повернули в ювелірну моду платину й діаманти, а також комплекти прикрас, об’єднаних спільним дизайном. Відтоді й до нашого часу ювелірні вироби стало складно віднести до якогось одного стилю — майстри в своїй роботі вміло поєднують концепції різних епох, створюючи прикраси на будь-який смак. Розвиток сучасних технологій допомагає створювати інноваційні дизайни справжніх шедеврів, які, без сумніву,  увійдуть в історію ювелірного мистецтва.