В сучасних умовах людство користується Інтернетом щодня і вже навіть не уявляє без нього свого існування. Цікаво, що за початковим задумом цей винахід призначався для військово-оборонної сфери, але зрештою став загальнодоступним і тому для кожної пересічної людини звично завдяки «всесвітній павутині» отримувати новини, спілкуватися, працювати, купувати товари або просто розважатися. Існує кілька подій, які вважають найвизначнішими в історії створення Всесвітньої мережі, тому й днів Інтернету в світі існує кілька. Одна з важливих дат — 17 травня 1991 року, день прийняття єдиного стандарту World Wide Web. Відтоді 17 травня щороку відзначається в світі як День народження Інтернету.
Інтернет є надзвичайно широкою технологією, яка постійно змінюється, тому визначити одну людину, яка є його винахідником, просто неможливо. Світова супермережа завдячує своєю появою праці багатьох науковців-новаторів, інженерів та програмістів. Деякі вчені висували ідеї створення всесвітніх інформаційних систем задовго до появи сучасних можливостей. Найвідоміший з них — Нікола Тесла, який ще на початку XX століття працював над проектом світової системи з передачі радіосигналів та енергії, проте його задуму не судилося бути втіленим в життя.
Мережа ARPAnet
Дивно, але появу Інтернету прискорили холодна війна й космічні «перегони» між СРСР та США. Після того, як радянський супутник першим опинився на орбіті Землі, міністерство оборони США занепокоїлося можливим нападом з космосу, зокрема, ненадійністю в такій ситуації системи телефонного зв’язку. Тому в лютому 1958 року міністр оборони США підписав директиву про створення Агенції перспективних дослідницьких проектів (ARPA), яка мала зібрати найкращі інтелектуальні кадри й створити невразливу національну систему зв’язку.
ARPA розпочала свою роботу, а в 1962 році Джозефом Ліклайдером, дослідником з Масачусетського технологічного інституту, було запропоновано ідею об’єднання комп’ютерів у глобальну мережу, яка залишатиметься активною навіть в разі ядерної атаки. Ліклайдер став першим керівником програми зі створення цієї мережі, яку назвали ARPAnet. Наступного року в межах програми було створено універсальний стандарт кодів ASCII, а в 1965 році паралельно Полом Бераном в США та Дональдом Девісом у Великобританії розроблено технологію комутації пакетів, яка виявилася революційною в сфері передачі електронних даних. Важливу роль в цій новації відіграла дисертація професора Леонарда Клейнрока 1961 року — в ній вперше було описано ідею комутації пакетів, тобто способу розбивки файлів на частини для їхньої передачі. В 1968 році компанія BBM отримала контракт ARPA на створення процесорів інтерфейсних повідомлень (IMP), а вже наступного року мережа IMP об’єднала перші чотири вузли — університети Лос-Анджелеса, Стенфорда, Юти й Санта-Барбари.
29 жовтня 1969 року ARPAnet доставила перше електронне повідомлення з Лос-Анджелесу в Стенфорд. Це повідомлення складалося з одного слова — Login, але Стенфордський комп’ютер отримав тільки перші дві літери, після чого система дала збій. Проте вже друга спроба виявилася цілком вдалою.
Поява нових мереж
Технологія продовжувала розвиватися і в 1972 році на Міжнародній конференції з комп’ютерних комунікацій мережу ARPAnet, яка на той час вже складалася з 20 комп’ютерів, вперше продемонстрували публіці. 1973 року Роберт Кан і Вінтон Серф почали роботу над протоколом TCP/IP, який дозволив різним комп’ютерним мережам взаємодіяти між собою, а в 1976-му було продемонстровано передачу даних за допомогою цього протоколу в трьох мережах. Невдовзі з’явилися нові мережі — комерційна Telenet та NSFnet, яка призначалася для всіх університетів і промислових комп’ютерно-дослідницьких груп. Це дозволило ефективно розширити Інтернет по всій території США.
До кінця 1980-х років було створено мережеві шлюзи між США й країнами Європи, а науковці всього світу почали створювати національні мережі в своїх країнах. Надавати доступ населенню до Інтернету почали бібліотеки, першою в 1981 році це зробила публічна бібліотека Ліверпуля в штаті Нью-Йорк.
ARPAnet прийняла TCP/IP 1 січня 1983 року і з цього часу почалася робота над створенням всесвітньої мережі, якій зрештою судилося стати сучасним Інтернетом. Тоді ж було засновано систему доменних імен (DNS). Станом на 1987 рік кількість хостів в Інтернеті перевищувала 20 тисяч, а компанією Cisco було представлено перший маршрутизатор.
World Wide Web
В 1989 році Тімоті Бернерс-Лі з Європейської організації ядерних досліджень почав роботу над проектом World Wide Web — «всесвітньою павутиною», тобто системою гіпертекстових веб-сторінок. Основою проекту стала програма Eniquire, написана Бернерсом-Лі ще у 1980 році. Також авторству Бернерса-Лі належить перший в історії веб-сервер CERN HTTPd, перший веб-браузер і редактор сторінок World Wide Web, протокол прикладного рівня передачі даних HTTP, мова HTML та стандартизований спосіб запису адреси сайтів — URL. 17 травня 1991 року онлайн-світ набув звичної для нас форми — було прийнято єдиний стандарт для веб-сторінок в Інтернеті та з’явився перший веб-сайт, тому саме цей день вважається Днем народження Інтернету.
Всього за шість десятиліть з маловідомої ідеї Інтернет перетворився на технологію, яка охопила всю планету. При цьому розвиток комп’ютерних технологій не зупинився — з роками він лише прискорюється.