Щороку 22 червня українці відзначають День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни в Україні. Саме в цей день у 1941 році почалась нова фаза Другої світової війни на території Радянського Союзу. За статистичними даними у ній загинуло 20% наших земляків.
У листопаді 2000 року третій Президент України Леонід Кучма видав Указ, у якому йшлось про впровадження національного пам’ятного дня на честь всіх загиблих у нищівній війні, що почалася між нацистською Німеччиною та Радянським Союзом 22 червня 1941 року та тривала 4 роки. У цей день вшановуються всі полеглі в результаті активних бойових дій на території нашої держави.
1939 рік, Німеччина та СРСР підписують пакт Ріббентропа-Молотова, у якому йдеться про розподіл сфер впливу між двома тоталітарними державами в Східній Європі та гарантію нейтралітету Радянського Союзу у випадку війни Німеччини із західними державами. Але 22 червня 1941 року відбулася масштабна атака німецьких військ уздовж всієї лінії кордону. Так почався другий відрізок Другої світової війни – вже на території СРСР. Бойові дії між Німеччиною та Радянським Союзом тривала 4 років та офіційно закінчилися 8 травня 1945 року.
У цей час на території України велися наймасштабніші за все 20 століття військові дії. І це не дивно, адже Україна була привабливим «клаптем» як для Німеччини, так і для СРСР, оскільки могла забезпечити ворогів як сировинними, так і людськими ресурсами. Саме тому бої тут були особливо важкими, кривавими та безкомпромісними.
Протистояння між ворогуючими сторонами в Україні тривало близько 40 місяців, і тільки 5 з них були відносно спокійними, у весь інший час велися активні бойові операції. Саме на наших землях було проведено 40% з усіх важливих військових операцій СРСР, які призвели до знищення більшої частини Вермахту.
ВТРАТИ УКРАЇНИ ПІД ЧАС ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
Варто сказати, що наша держава зазнала найбільших втрат за роки війни. Порівняння проводиться не тільки з тодішніми радянськими республіками, але й з усіма країнами-учасницями військових дій. Історики стверджують що війна забрала життя 5 мільйонів українських військових, 5 мільйонів мирних жителів, а понад 2 мільйона стали примусовими гастарбайтерами у нацистській Німеччині. Мільйони людей втратили свої домівки, знищені були цілі міста та села.
Під час німецько-радянської війни українці відчули на собі надзвичайно великий тиск з боку двох тоталітарних систем: нацистської та комуністичної. Українці зазнавали переслідувань як від одних, так і від інших. Німеччина спричинила Голокост, масове знищення населення, розгорнення таборів смерті. Проте жорстокість комуністичної влади була не меншою: масово розстрілювалися політичні в’язні, мирне населення назавжди вивозилося у заслання. Тому День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни – це не тільки скорбота за тими людьми, які постраждали від рук нацистів. Вшановуються також і ті, хто втратив життя та свободу внаслідок репресій з боку тоталітарного режиму Радянського союзу.
«ЧОРНОПІДЖАЧНИКИ»
Багато істориків та учасників бойових дій тих часів стверджують, що солдати, мобілізовані на території України, були необмундированими новобранцями, які воювали у своєму особистому одязі та не мали будь-якого поняття щодо участі у бойових діях. Це були так звані «чорносвитники» чи «чорнопіджачники».
Батальйони комплектувалися з юнаків та чоловіків без проведення найменшої військової підготовки та без надання зброї. За словами російського дослідника Бориса Соколова, радянська влада розраховувала, що такі неозброєні піхотинці тільки вимотає німецьких солдатів, вони витратять свої боєприпаси, і аж тоді до бою вступлять резервні військові формування. Навіть німці були здивовані таким ставленням до новобранців, вони називали їх трофейними солдатами.
За словами очевидців, внаслідок такого застосування військовослужбовців загинуло понад мільйон абсолютно беззбройних солдат.