«Ми просто хотіли, щоб діти мали дім»: історія родини, яка відкрила серце 14 дітям
В Україні є діти, які зростають без родин – в інституційних закладах, без щоденного тепла мами й тата. Але є дорослі, які готові змінити це. Такою стала родина Тетяни та Костянтина Антонюків із Київщини.
Про це Район.Життя повідомляє Дитячий фонд ООН(ЮНІСЕФ).
Мрія, яка чекала свого часу
Ще на початку своїх стосунків Тетяна й Костянтин говорили про те, що хочуть усиновити дитину. Але тоді вони тільки починали спільне життя – навчалися, працювали, ставали на ноги. Питання прийняття дитини в родину відійшло на другий план.
Минуло десять років. За цей час у подружжя народилося п’ятеро власних дітей. І тоді вони повернулися до розмов, які колись відклали – вже з розумінням, що справді хочуть відкрити свій дім для тих, кому родини бракує.
Як народилася велика родина
Першими до родини приєдналися Олег, Настя й Соня – брат та дві сестри. Потім з’явилися ще четверо: Давид, Христина, Анжеліка й Софія. А під час повномасштабної війни – Вероніка (10 років) та Максим (2 роки). Так родина створила дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ), у якому сьогодні зростають 14 дітей.
«Ми завжди мріяли про велику родину. Ми мріяли про те, що нас буде багато, жартували, що не зможемо поміщатись у ліфті. Тепер ми не вміщаємось не те, що у машину – нам затісний автобус. Для нас родина – це багато поколінь об’єднаних одним духом, підтримкою. Я хочу, щоб мої діти знали це, відчували, що їх приймуть будь-якими, у будь-який момент. Наш дім – це місце, де тебе нагодують, дадуть відпочити, де можна набратись сили йти далі. Ось що для нас значить родина», – розповів Костянтин.
«Родина – це місце, де тебе чекають»
У родині Антонюків немає «своїх» і «чужих» дітей – кожна дитина відчуває, що її приймають, підтримують, що її місце тут – назавжди.
«Присутність у житті дитини мами і тата лікує у різних сенсах цього слова. Ми, як ніхто інший, знаємо, що батьківська любов творить чудеса! Тому, коли нас запитують, як нам все вдається, ми розуміємо, що це в першу чергу тому, що наші діти відчувають себе частиною нашої спільної родини», – зазначила Тетяна.
Якщо ви замислюєтесь, як допомогти дитині без батьківської турботи, на платформі ви зможете дізнатися все про сімейні форми виховання, усиновлення та послугу патронату. Цей ресурс створений, щоб підтримати тих, хто хоче запропонувати дитині свою родину. Там ви знайдете покрокові інструкції, поради фахівців і необхідну підтримку на кожному етапі.
Ви можете обрати той шлях, який підходить саме вам:
- Усиновлення або «народження серцем» – прийняття дитини в сім’ю на правах рідної. Усиновлювачі мають такі ж права й обовʼязки щодо дитини, як і батьки.
- Опіка/піклування: переважно для родичів, але й для тих, хто пройшов спеціальне навчання. Ви стаєте законним представником/-цею дитини та відповідаєте за її життя, здоров’я, фізичний і психічний розвиток. При цьому держава надає фінансову підтримку на утримання дитини.
- Прийомна сім’я: це родина або людина, яка виховує до 5 дітей (включно з біологічними). Тут діти отримують тепло, підтримку і мають можливість зростати та розвиватися в безпеці й любові. Держава виділяє кошти на утримання дітей. Держава виплачує грошове забезпечення батькам-вихователям, а також соціальну допомогу на кожну дитину.
- Великі прийомні родини (ДБСТ): беруть на виховання та спільне проживання не менше, ніж пʼять дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. А держава виплачує грошове забезпечення батькам-вихователям, а також соціальну допомогу на кожну дитину.
- Патронат: тимчасовий догляд та реабілітація в сім’ї патронатного вихователя, що допомагає дитині відчувати родинне тепло, поки біологічні батьки долають труднощі. Держава оплачує роботу патронатного вихователя та виділяє кошти на утримання дитини.
