«Рюкзаки Авакова» вкотре довели, що нам потрібний Антикорупційний суд

Вчора, 1 листопада, Солом’янський суд Києва відпустив фігурантів «справи рюкзаків» під  особисте зобов’язання, що є найм’якішим запобіжним заходом.

Чергове фіаско українського правосуддя відбулося 1 листопада. Спочатку Печерський районний суд Києва надав можливість внести заставу в 160 тис. грн. екс-керівнику Держагентства з питань залучення інвестиції часів президента Януковича Владислава Каськіва.  Каськіву інкримінують розкрадання в сумі 7,5 млн грн. А вже під вечір перейняв естафету  Солом’янський районний суд. Усіх фігурантів «справи рюкзаків» випустив під особисте зобов’язання. Зокрема сина глави МВС Олександра Авакова, екс-заступника міністра МВС Сергія Чеботаря та представника фірми-переможця тендеру з постачання рюкзаків Володимира Литвина.

НАБУ вимагало їх затримати із можливістю  внесення застави в загальній сумі в 14 млн грн. Суд вирішив – це занадто. Додам, що цьому тріо інкримінують розтрату державних коштів у сумі 2,1 млн грн.

Вже понад 2 роки в Україні ведуть дискусії щодо необхідності створення Антикорупційного суду. Цей суд має взяти на себе розгляд  корупційних злочинів. Створити його планують з нуля. Набрати абсолютно нових людей, які пройдуть відкритий конкурс за принципом відбору працівників в НАБУ та САП. Відповідно, саме справи, які порушують НАБУ та САП, будуть передаватися в антикорупційні суди. Проте президент не поспішає вносити законопроект, а депутати з коаліції не дуже і вимагають.

Причина на поверхні: ці суди не в їхніх інтересах, адже з часом і їхні справи можуть потрапити саме туди. А для чого, наприклад, Розенблату та Полякову, мати справу з незалежним судом, якщо досі існують добрі українські суди?

Необхідність створення судів на поверхні. Окрім справ «рюкзаків» та Каськіва можна навести масу прикладів українського судочинства. Розглянемо гучні скандали 2017 року.