Округ №137: Клімова на Одещині хоче потіснити представник БПП

Журналісти Depo.ua в рамках проекту «Вибори-2019. Повне оголення» створили електоральну карту виборчих округів. Ми розповідаємо як змінювались межі округів, хто і коли перемагав на окрузі, а головне завдяки чому, які технології застосовувалися, які були успішними, а які – ні. Хто претендує на цей округ на майбутніх виборах та які у них позиції. Все ця інформація — вже у відкритому доступі на порталі ВИБОРИ-2019.

Центр — місто Подільськ (Котовськ)

Опис меж: територія Балтської міської об’єднаної територіальної громади, місто Подільськ, Балтський, Кодимський, Подільський, Окнянський, Савранський райони

Місцезнаходження ОВК: будівля управління у справах сім’ї, молоді та спорту Подільської міськради, м. Подільськ, бульвар Заслонова, 6

Кількість виборчих дільниць — 202

Орієнтовна кількість виборців — 139 235

До меж округу №137 входить одразу п’ять районів на півночі Одещини: Балтський, Кодимський, Подільський, Окнянський та Савранський. Кожен з них має свої особливості, проте провідною галуззю економіки всіх цих районів є сільськогосподарське виробництво, а тому тут нерідко відбуваються суперечки через земельні питання: на одну й ту ж ділянку можуть претендувати одразу декілька фермерів. Тривалий час мешканці північних районів Одещини називали «червоними», бо виборці найчастіше віддавали перевагу Компартії.

Найбільшим з п’яти районів округу є Подільський, який до 2016 року мав назву Котовський, а райцентр називався Котовськ. Трохи менший за нього — Окнянський район, який до 2016 року мав назву Красноокнянський і, відповідно, його центр називався Красні Окни. Найменшим районом округу є Балтський.

Довідка: На президентських виборах територіально Україна поділена на 225 округів, кількість яких у регіонах є практично сталою. На парламентських виборах кількість і межі округів постійно зазнавали змін залежно від прийнятої системи виборів та політичної кон’юнктури.

Згідно з даними ЦВК, в межі 137 округу під час парламентської кампанії 2014 року входили Балтський, Кодимський, Котовський, Красноокнянський та Савранський райони. У таких же межах і під таким же номером проходили вибори до ВР в окрузі у 2012 році. На позачергових парламентських виборах у 2007 та чергових у 2006 до меж округу з центром у місті Котовськ (Подільськ) входили лише три райони — Котовський, Кодимський та Красноокнянський. Тоді округ мав номер 134. У 2002 під час виборів до Ради округ з центром у нинішньому Подільську проходив під номером 143, а до його меж входили Балтський, Котовський, Кодимський, Красноокнянський та Савранський райони. А на попередніх парламентських виборах у 1998 році до меж округу з центром у Котовську входили Балтський, Кодимський, Котовський, Красноокнянський, Савранський та частина Любашiвського району, зокрема, населенi пункти Бобрицької, Гвоздавської, Кричунiвської, Познанської, Ясинівської сiльських рад. Сам же округ мав номер 142.

Під час останніх позачергових президентських виборів та у 2010 і 2004 роках округ з центром у Котовську мав номер 139, а до його меж входили Балтський, Кодимський, Котовський та Красноокнянський райони. А у 1999 році під час президентської кампанії округ мав ті ж самі межі, проте був №142.

У 2014 році на позачергових президентських виборах Петро Порошенко отримав в окрузі перемогу, значно випередивши своїх суперників: він набрав 45,67% голосів виборців, у той час як Юлія Тимошенко, яка посіла друге місце, лише 14,26%, а «бронзовий призер» президентської гонки Сергій Тігіпко — 13,05%. Не пощастило Тимошенко і Тігіпку і у 2010 році, коли з великим відривом їх переміг Віктор Янукович — він набрав 53,14% голосів виборців, у той час як його головні суперники 15,62% та 8,10% відповідно.

У 1999 році виборці округу показали свою прокомуністичну позицію, віддавши перевагу лідеру Компартії України Петру Симоненко. Леонід Кучма, який тоді отримав перемогу в Україні, набрав в окрузі майже вдвічі менше голосів, ніж головний комуніст країни: 23,02% проти 41,95%. Зазначимо, що загалом у чотирьох округах Одещини з 11 перемогу тоді отримав лідер Компартії, і саме тут він набрав менше всього голосів серед округів-переможців.

Що стосується парламентських виборів, то двічі поспіль виборці округу віддавали перевагу комуністам, потім тричі — «регіоналам». І лише на позачергових виборах до ВР у 2014 році перемогу в окрузі отримав «Блок Петра Порошенка», а головні спадкоємці «Партії регіонів», «опоблоківці», були третіми на фініші. Взагалі, майже щоразу Комуністична партія втрачала свої позиції в окрузі — лише у 2012 році комуністи набрали понад 15% та піднялися на третю сходинку рейтингу. Але у 2014-му вже «з’їхали» на сьому, здобувши лише 6,35% голосів виборців.

Стабільними за вподобаннями вибороців майже весь час були Соціалістична партія України. А з 2006 року шану тут виказують Юлії Тимошенко.

П’ять разів поспіль у Верховній Раді округ представляв бізнесмен Леонід Клімов. Більшою за нього кількістю походів до Ради може похизуватися тільки Сергій Ківалов, який вже вшосте став народним депутатом України. У 1998 році під час парламентських виборів Клімов посів лише друге місце, бо балотувався тоді до Ради як безпартійний самовисуванець і виборці віддали перевагу комуністу та народному депутату В’ячеславу Сокерчаку. Проте вже на наступних виборах у 2002 році Леонід Клімов, який на той час входив у лави «Партії регіонів», йшов до парламенту від виборчого блоку «За Єдину Україну» і виборов перемогу.

У 2006 та 2007 роках, коли вибори проводилися на пропорційній основі, Клімов теж потрапив до Ради за списками «Партії регіонів». Найбільшу перемогу він святкував у 2012 році, коли набрав 48,46% голосів, у той час як його головний суперник «свободівець» Віктор Сорока — лише 15,82%. Звичайно, Клімов знову таки йшов як представник «регіоналів».

Революція Гідності не надто вплинула на рейтинг Клімова — в 2014 році він знову виборов перемогу в окрузі, при цьому подалі закинув прапори «Партії регіонів» та пішов як самовисуванець. У Раді він вступив до фракції «Відродження». Друге місце в окрузі тоді посів представник нової на той час політичної сили «Блок Петра Порошенко» Валерій Понепалюк, який набрав 24,43% проти 30,88% у Клімова.

На даний час бурної депутатської діяльності нардеп не веде ані на виборчому окрузі, ані в Раді. На сайті парламенту зазначено, що за електронною реєстрацією Клімов відвідав аж 97% засідань, у той час як за письмовою — 50%. Не дуже може похвалитися він і кількістю зареєстрованих законопроектів, бо виступає співавтором менше 10 документів.

Ймовірно, через проблеми з бізнесом Клімову не до парламентської роботи. Починаючи з 2014 року для нього почалася «чорна смуга» у фінансовій справі: «Імексбанк», що належав Клімову, «лопнув», а слід за цим почалися проблеми і з нерухомістю, якою володіє нардеп. Зокрема, стадіон «Чорноморець» йде з молотка, така ж участь чекає й інші об’єкти, які були у власності бізнесмена. Скоріш за все Клімов не стане продовжувати політичну діяльність, а округ, від якого він балотувався, зараз «обробляє» інший нардеп — Олексій Гончаренко, що входить до лав «Блоку Петра Порошенка». На минулих виборах він пройшов до Верховної Ради за списками саме цієї політичної сили.