Зоріє вишивка над рідним містом
Таку поетичну назву носить виставка робіт вишивальниць Балти, яка відкрилася в історичному музеї. Щоразу, як пройде чергова виставка, а їх вже було чимало, постає питання: «А що далі?» І ось, чергове відкриття. У музей принесли свої роботи балтські вишивальниці – вісімдесят один експонат, виконаний у різних техніках. Тут і традиційна українська вишивка і сучасні технології створення картин.
Виставка «Зоріє вишивка над рідним містом» об’єднала вишивальниць, які отримали змогу познайомитися з роботами один одного, поспілкуватися та почути відгуки з боку відвідувачів виставки. А для майстринь це важливо, адже свої роботи вони створюють наодинці, вкладаючи свою душу, почуття і любов у бездушні матеріали.
Роботи Олени Клименко, Марії Вербецької, Тамари Оргеєвої, Олени Бордюжної, Галини Красатюк, Ніни Килимник, Надії Бузовської, Лідії Максимової, Наталії Коломійчук та Оксани Чижик стали справжньою окрасою виставки.
Кожна майстриня – це цілий світ, у якому царюють кольори, нитки, голки, стрічки, бісер, стрази та інші матеріали, які у руках вишивальниць стають творами, що дарують естетичну насолоду.
Директор музею Петро Ткач, вітаючи майстринь та гостей, поринув у сиву давнину, розповідаючи про історію української вишивки. Виявляється, її сліди знаходять ще у Трипільській культурі.
Звичайно, сучасна вишивка – це нові технології, матеріали і можливості, але незмінною залишається людська душа, що здатна творити прекрасне.
Петро Ткач надав слово майстриням, які розповіли про своє захоплення. Для кожної з них – це частинка життя, насолода і творчість.
Марія Вербецька почала творити у непростий для неї час. Заняття вишивкою стало для жінки відрадою. Вишукані узори та мережки прикрашають вишиванки багатьох городян. Оздоблювала вишивкою Марія Стахівна і сценічні костюми творчого колективу «Переймяночка».
