Коли весняне сонечко посилає свої перші теплі промені на землю, а галявина вкривається зеленим килимом, по траві миттєво розсипаються яскраво-жовті квіти – кульбаби. Для одних ці рослини – звичайні бур’яни, для інших – компонент вітамінних страв, адже із зелені готують вишукані салати, а із квіток варять смачне варення. Окрім того, квітка володіє цілющими властивостями, тому широко використовується в медицині. Як бачимо, кульбаба – рослина універсальна. Тому недарма в її честь було запроваджено окреме свято, яке так і називається – Всесвітній день кульбаби. До речі, святкують його 13 травня. Саме тоді квіточки з’являються на галявинах на територіях країн з помірним кліматом.
Кульбаба має стрижневий гіллястий корінь, товщина якого сягає 25 мм, а довжина – 50 см. Рослина має голі перисті листочки, зібрані у розетку. Соковитий квітконос має форму циліндра та одне суцвіття у вигляді кошика з квітками яскравого жовтого кольору. Як у стеблі, так і в квітці рослини міститься густа рідина, що має вигляд молочка. Тому її іноді називають молочаєм, хоча насправді, це рослини з різних родин. Перші квітки кульбаби з’являються у квітні, потім, коли дозріває насіння, на зміну яскраво-жовтим квіточкам приходять пухнасті білі шапочки.
Корінь кульбаби широко застосовується у науковій медицині. Його висушують, подрібнюють та додають до складу відварів та екстрактів для профілактики та лікування захворювань травної системи. Корінь кульбаби у складі з деревієм та хвощем приймають як проносний засіб, а також для покращення апетиту. У свіжому вигляді коріння кульбаби покращує роботу кишківника та шлунку. Препарати із вмістом кульбаби застосовують у лікуванні захворювань печінки.
Кульбаба володіє сечогінними, кровоочисними, жовчогінними властивостями. У народній медицині застосовується для лікування захворювань жовчогінного міхура, кишківника, печінці, нирок тощо. Корінь кульбаби нормалізує тиск крові, покращує сон, апетит, застосовується для лікування запалення органів зору.
Широко кульбаба застосовується у косметичній галузі. Наприклад настойка з квітів кульбаби дає хороший ефект у боротьбі з пігментними плямами, вуграми та бородавками.
На латині назва цієї квітки звучить наступним чином – Taraxacum, що у перекладі означає «заспокоєння», «зцілення», «лікування очей». Українською мовою цю рослину називають по-різному: кульбаба, зубний корінь, єврейська шапка тощо. Зважаючи на свої цілющі властивості квітка також отримала такі назви як бабусина трава та еліксир життя.
Коріння рослин можна підсмажувати, перемелювати та використовувати у приготуванні енергетичного напою, що на смак нагадує каву. Тому не дарма кульбабу ще називають російським цикорієм.
Українське слово «кульбаба» походить від праслов’янського kulьbava květka та означає – «квітка, що гнеться». Річ у тім, що стебло кульбаби має трубоподібну форму. Коли її зірвати та попробувати розірвати трубку, вона ділиться на кілька частин, які згинаються у різні боки.
У біоніці кульбабу використали як ідею для створення першого парашута. І дійсно, достатньо дмухнути на білу пухнасту кульку, як в мить десятки маленьких парашутів розлітаються навколо та плавно сідають на землю. Це відкриття поряд з іншими цікавими фактами про кульбабу стало поштовхом до створення окремого дня, присвяченого саме цим багатогранним квітам.