Історично у світі склалося так, що більшість професійних лікарів — це чоловіки, а жінки в медицині здавна мали значно більше труднощів на шляху професійного розвитку. Однак жінки-медики не поступаються чоловікам компетентністю та успішними результатами лікування пацієнтів, при цьому відзначаються кращою здатністю до комунікації. Жінки-лікарі відзначають своє свято 3 лютого, починаючи з 2016 року.  В цей день у 1821 році народилася легендарна Елізабет Блеквелл, яка першою серед жінок отримала вищу медичну освіту в Сполучених Штатах Америки. День жінки-лікаря створений для вшанування в її особі всіх жінок, яким вдалося нелегкою працею досягти професійних успіхів в галузі медицини.

Елізабет народилася в англійському місті Брістоль 3 лютого 1821 року. Родина була багатодітною, а  батько, Семюель Блеквелл, мав ліберальні погляди та був активістом руху за скасування рабства. За тодішніми англійськими традиціями, навчальна програма для дівчаток у державних школах була значно обмеженою в порівнянні з програмою, за якою навчали хлопчиків. Діти в родині Блеквеллів вчилися у приватних репетиторів, при цьому і дівчатка, й хлопчики нарівні вивчали всі шкільні предмети. Мати, Ханна Блеквелл, займалася з дітьми музикою та уроками літератури.

Коли Елізабет виповнилося одинадцять років, родина переїхала до Сполучених Штатів Америки та оселилася в Нью-Йорку. Батько відкрив свій цукровий завод, який давав непоганий прибуток, але в 1837 році через фінансову кризу завод збанкрутував. Втративши більшу частину своїх статків, Блеквелли перебралися до міста Цинциннаті, що в штаті Огайо. Там вони сподівалися відкрити новий бізнес, але в 1838 році Семюель Блеквелл помер, а дружина з дітьми залишилися в скрутному матеріальному становищі. Три старших доньки, в тому числі й Елізабет, кілька років утримували родину, працюючи викладачами в жіночій школі-інтернаті.

Якось одна з подруг Елізабет змушена була проходити курс лікування від гінекологічного захворювання і розповіла, як важко їй спілкуватися з лікарем-чоловіком, та як добре було б мати змогу лікуватися в жінки-лікаря. Елізабет дуже перейнялася проблемою подруги і відтоді замислилася над отриманням медичної освіти.

Женевський медичний коледж (Нью-Йорк)

В 1845 році Елізабет почала викладати в школі міста Ешвілл у Північній Кароліні. Там вона познайомилася з лікарем Джоном Діксоном та стала вивчати медицину у вільний від роботи час. Згодом Елізабет надіслала заяви про вступ до кількох медичних коледжів, але від кожного з них вона отримала відмову. Подальші спроби вступу теж були невдалими, доки Елізабет не написала до Женевського медичного коледжу в штаті Нью-Йорк. Там також ніколи раніше не навчали медицині жінок, але чомусь вирішили винести це питання на голосування і більшість студентів-чоловіків жартома проголосували «за». Так в 1847 році Елізабет Блеквелл стала студенткою медичного коледжу.

Навчання далося молодій жінці нелегко — вона відчувала дискримінацію, коли професори на лекціях змушували її сідати окремо від інших, а від деяких занять навіть намагалися відсторонити. Місцеві жителі також намагалися уникати її товариства, бо вважали заняття медициною непристойним для жінки.

Та зрештою Елізабет вдалося заслужити повагу професорів і студентів завдяки своїй старанності та захопленості медичною наукою і в 1849 році вона отримала диплом. Протягом наступних двох років Елізабет працювала в клініках Лондона та Парижа. У своїй роботі Елізабет намагалася привернути увагу до питань гігієни, бо на той час медики-чоловіки не мали звички мити руки після огляду кожного пацієнта.

Молода лікарка мріяла стати хірургом, але одного разу заразилася від пацієнта інфекцією та втратила зір на одне око. Тому мрії про хірургію не судилося здійснитися.

Приватна практика

В 1851 році Блеквелл повернулася до Нью-Йорка, але їй ніяк не вдавалося знайти роботу — попри наявність вакантних посад, лікарні не бажали приймати жінок. Тому Елізабет відкрила приватний кабінет в орендованому приміщенні, який згодом перетворився на Нью-Йоркський лазарет для жінок і дітей. Коли в 1860-х роках у США розгорілася громадянська війна між Північчю та Півднем, Блеквелл організувала жіночий загін польових медиків.

В 1869 році Елізабет відкрила практику в Лондоні, постійно продовжуючи боротьбу за права жінок у медичній професії. 1874 року їй вдалося заснувати медичну школу для жінок. Блеквелл є автором численних медичних статей та книг на тему профілактики, гігієни та санітарії. Вона також переймалася проблемою планування сім’ї, нормами медичної етики та християнської моралі в медицині.  Попри всі досягнення та передові для свого часу погляди, Елізабет не визнавала користі від щеплення та не довіряла вакцинам.

В кінці 1870-х років стан здоров’я Елізабет Блеквелл погіршився і вона припинила медичну практику, проте продовжувала виступати за реформи в медицині. Померла лікарка в 1910 році, залишивши після себе більш відкритий шлях у медицину для багатьох наступних поколінь жінок.