Рак — захворювання, яке викликане змінами в нормальних клітинах організму. Ці зміни призводять до аномального неконтрольованого росту клітин з утворенням пухлини. Без адекватного лікування пухлини можуть збільшуватися та розповсюджуватися в навколишні тканини або в інші частини тіла через кровоносну та лімфатичну системи. Порушення функцій організму при цьому захворюванні можуть бути фатальними. У 2000 році на Всесвітньому саміті з боротьби проти раку в Парижі для об’єднання зусиль міжнародного співтовариства в протидії онкологічним хворобам було вирішено оголосити 4 лютого Всесвітнім днем боротьби з раковими захворюваннями (World Cancer Day) або Всесвітній день боротьби проти раку.

Попри те, що онкологію вважають молодою наукою, яка стала стрімко розвиватися лише в минулому столітті, згадки про ракові захворювання відомі з дуже давніх часів. При цьому, як виявилося, страждали на рак не лише люди, а й тварини. Наприклад, в деяких рештках кісток динозаврів вчені знаходили ознаки ракових пухлин.

Дослідження єгипетських мумій теж показало наявні випадки різних видів онкологічних новоутворень в їхніх кістках та тілі. Але в давніх єгипетських папірусах, які описують різні хвороби, немає жодного натяку на рак. Це пов’язують передусім з тим, що випадки таких хвороб були нечисленними в зв’язку з низькою тривалістю життя — як відомо, ризик захворіти на рак підвищується з віком.

Давньогрецький лікар Гіппократ, що жив у V столітті до нашої ери,  вже визначав серед інших захворювань ракові та вважав, що якщо вони вразили внутрішні органи, краще взагалі не проводити ніякого лікування, бо будь-яке втручання скорочує життя хворого. Саме Гіппократу належить введення в обіг терміну «рак».

Той факт, що на ранній стадії за допомогою хірургічної операції ракову пухлину можна успішно видалити, був відомий в II столітті видатному давньоримському цілителю Галену. Більш розвинуті стадії хвороби Гален теж вважав невиліковними. В ті часи лікарі не знали причин та методів лікування онкологічних хвороб, тому застосовували всі можливі засоби — від хірургії до лікарських трав або навіть алхімії.

Зміни, що відбуваються в клітині

Здобути перші знання про ракові новоутворення людство змогло тільки після появи мікроскопів. Виявилося, що злоякісні пухлини в організмі складаються з видозмінених клітин, які до цього були здоровими. Вчені намагалися відшукати причину таких змін, і встановили, що контакт людини з деякими хімічними речовинами спричиняє рак. Так у XVIII столітті відкрили канцерогени й стали досліджувати канцерогенез.

В середині XIX століття почалося застосування загальної анестезії, що дало змогу більш широко використовувати хірургічний метод у лікуванні хворих на рак. Додало знань та досвіду лікарям і впровадження патологоанатомічної дисципліни у всіх вищих медичних закладах. Все це сприяло вивченню природи та характеристик різних видів новоутворень. Розвинулася експериментальна онкологія.

Німецький медик Рудольф Вірхов дослідним методом підтвердив теорію розвитку ракових клітин внаслідок зовнішніх ушкоджень чи травм. А вже в кінці XIX століття вченими було висунуто теорію про можливість вірусного походження онкологічних хвороб. Численні досліди на тваринах довели канцерогенну дію ультрафіолетового випромінення, високих доз рентгенівських променів та радіоактивних хімічних елементів.

В 1930-х роках було визначено, що ракові пухлини можуть мати також гормональну першопричину. В 1945 році світ дізнався про онкомаркери — речовини, за  вмістом яких у крові роблять висновок про наявність захворювання. Також в цей період з’явилися перші ліцензовані хіміотерапевтичні ліки.

1950-ті роки ознаменувалися появою діагностики за допомогою ультразвукового дослідження, а в 1970-х з’явилися революційні методи комп’ютерної томографії та магнітно-резонансної томографії. В 1973 році проведено першу успішну трансплантацію хворому на лейкемію кісткового мозку від неродинного донора.

В подальші роки вченими була проведена величезна робота щодо розробки нових лікувальних засобів, дослідження ролі геному в ракових захворюваннях, створено вакцини проти онкогенних вірусів. В результаті людство зараз має більше знань про онкологічні захворювання, ніж будь-коли раніше. Це дозволяє знизити фактори ризику, підвищити ефективність профілактики, діагностики та лікування.