Де віра і Бог на війні: розмова з капеланами у «Вечірньому районі»
Що відбувається з вірою людини під час війни? Вона залишається особистою молитвою чи стає щоденною дією, допомогою і присутністю поруч із тими, кому найважче? І де в боротьбі з російськими окупантами Бог?
Про це говоримо в новому випуску «Вечірнього району» з трьома гостями, для яких духовна підтримка стала частиною щоденної роботи.
- Тетяна Гриньова із Закарпаття – пасторка християнської євангельської церкви, засновниця благодійного фонду «Центр допомоги «Дорога життя». Як капеланка працює з дітьми, військовими, родинами та всіма, хто потребує підтримки.
- Дмитро Каленюк із Волині – військовий капелан ПЦУ. До капеланства прийшов після власного бойового досвіду на гарячих напрямках, а згодом став священником, щоб залишатися поруч із побратимами вже як духівник. Знає, що таке віра в окопах, смерть і втрати, підтримка військових та родин загиблих, і про питання, на які іноді немає готових відповідей.
- Григорій Кічкін із Луцька – диякон баптистської церкви. Навчається на капелана, їздить на стабілізаційні пункти разом з іншими братами по вірі та долучається як духівник до ретритів для родин військовослужбовців. Його особиста історія пов’язана з подоланням залежності та відновленням через віру.
У випуску говоримо про те:
– чи можна бути поруч із невіруючою людиною без нав’язування власних переконань; – що відбувається з вірою після втрати побратима; – як підтримувати родину, яка місяцями чекає або втратила близьку людину; – хто підтримує самих капеланів, які щодня стикаються з чужим болем.
Три різні історії, різний досвід і різні напрямки служіння. Але питання спільне: що може дати людині віра під час війни і як стати для когось опорою?