КАК «ПРОВАЛИТЬ» ОТКРЫТЫЕ СПИСКИ ДЛЯ МЕСТНЫХ ВЫБОРОВ
Для того щоб активісти, волонтери і реформатори прийшли до влади на місцях і змогли будувати нову Україну – потрібен закон про місцеві вибори, який передбачатиме відкриті списки для обласних та міських рад у великих містах, а також вибори мерів великих міст у два тури.
Саме це записано у Коаліційній угоді, і навіть передбачений дедлайн: закон має бути прийнятий до 30 червня.
Якщо, попри затягування і неприхований саботаж, новий закон ухвалять – Україна отримає нагоду протестувати відкриті списки для запровадження їх згодом на парламентських виборах.
Техніка саботажу виборчої реформи
З необхідністю якнайшвидше приймати закон про відкриті списки на словах погоджувалися депутати всіх коаліційних фракцій, але, боячись реформи, фактично саботували напрацювання і ухвалення єдиного виборчого законопроекту, реєструючи кожен свій.
Перший законопроект за №2831, зареєстрований низкою депутатів фракції «Батьківщина», з’явився 13 травня. В ньому сказано, що усі депутати до обласних, районних і міських рад «обираються за відкритими виборчими списками», але насправді описана модель є звичайнісінькою пропорційною системою із закритими списками. Більше того, «Батьківщина» хоче надати партіям змогу змінювати порядок розташування кандидатів у списку, як тільки вони дізнаються про кількість виграних мандатів у місцевій раді.
Наступний проект за № 2831-1, зареєстрований екс-мером Чернівців Миколою Федоруком, над яки працювали експерти Асоціації міст України, передбачає справжній коктейль із виборчих систем на різних рівнях.
Тут і змішана мажоритаритарно-пропорційна система для АР Крим, одномандатна мажоритарка для сіл та селищ, «відкриті списки» двох видів – для великих та малих міст, багатомандатна мажоритарка для районних та обласних рад, два види виборів мерів.
Позитивні норми щодо «відкритих списків» перекреслені складністю і неуніфікованістю виборих систем на різних рівнях. На виборах за таким законом буде важко розібратися навіть фахівцю і спостерігачу, що вже казати про бабусь?
Заплутаність та незрозумілість виборчих систем, без сумніву, збереже й навіть посилить недовіру до влади.
Разом з тим, більш ніж 3 місяці при Голові Верховної Ради під керівництвом нардепа О. Черненка працювала група експертів, в т.ч. Реанімаційного Пакету Реформ, які написали текст законопроекту, що відповідає вимогам Коаліційної угоди та суспільства, а виборчі системи запровадить уніфіковані й зрозумілі. Законопроект 2831-2 може стати наріжним каменем реформи і першою спробою обрати ради за відкритими списками.
Буквально в останні години до дедлайну подання альтернативних законопроектів з’явився ще один – від нардепа Ігоря Попова, члена фракції Радикальної Партії Ляшка.
Кожний додатковий законопроект про місцеві вибори розпорошує голоси і без того неодностайних фракцій. Але ганебність ситуації полягає у тому, що жоден законопроект не назбирав підписів представників усіх п’яти фракцій Коаліції. Таким чином, кожна фракція має «виправдання» в разі, якщо голосів за реформу не назбирають і ми залишимося зі старим законом.
Тим не менше, експертна спільнота наполягає на підтримці проекту 2831-2 – як такого, що найбільше відповідає Коаліційній угоді й об’єднав навколо себе найбільше парламентарів.
Як мають працювати справжні відкриті списки на місцевих виборах?
Відкриті списки – можливість голосувати не лише за партію, а й за конкретного кандидата з її списку – запропонують для усіх обласних рад, а також для міськрад у містах з населенням більшим за 90 тисяч осіб (розмір найменшого обласного центру України – Ужгорода).
Кандидати у списках будуть розташовані в порядку, визначеному партією, але виборець має право віддати перевагу одному з кандидатів у рамках цього списку. Відповідно, номер кандидата в кінцевому списку партії визначатиметься кількістю отриманих ним голосів: спершу найпопулярніші, потім – решта із початкового списку.
На початок списку переміщуються кандати, яким віддали перевагу 3% й більше виборців, що проголосували на виборах місцевої ради.
Популярне питання: Як виглядатиме бюлетень на виборах із відкритими списками? Чи не перетвориться він на простирадло із прізвищами сотень кандидатів від кожної з партій?
Відповідь: Бюлетень на виборах із відкритими списками буде найкоротшим з усіх, які бачили українці. Проте, замість «галочки» чи «хрестика» в бюлетені слід буде ставити порядковий номер партії, а за бажанням – ще й порядковий номер кандидата у списку.
Списки кандидатів до міської чи обласної ради можна буде прочитати у відповідних книжечках, розташованих в кожній кабінці для голосування. Під час підрахунку голосів бюлетені розкладатимуть спочатку в стопки за партії, а потім кожну стопку окремо розділятимуть за підтриманих громадянами кандидатів зі списку.
Потенційний вигляд бюлетеня на виборах за пропорційною системою зі справжніми відкритими списками. Макет Громадської мережі ОПОРА |
Якщо ви помітите, що в день виборів на дільниці під кожним брендом партії пропонують вибір лише з одного кандидата, називаючи це «відкритими списками» – значить, реформа не відбулася, і насправді працює «прихована мажоритарка». У такому випадку, голос, що його віддано за кандидата, одразу зарахується і за політичну партію, і в разі подолання нею 5% бар’єру номери кандидатів у списку вибудуються в порядку від найбільш до найменш підтриманого.
Проте, виборець так і не отримає можливість обирати серед кількох кандидатів від партії, а значить – знову проковтне пропозиції партійних босів.
Як обрати по мажоритарці чесних депутатів у селах, районах та малих містах?
Коаліційна угода передбачає збереження мажоритарної системи на виборах сільських та селищних рад. Експерти розглядають можливість її застосування також для районів та малих міст, з населенням меншим за 90 тисяч осіб.
Проте, дух Коаліційної угоди змушує шукати кращу форму мажоритарки, ніж звичайна одномандатна, яка себе повністю дискредитувала і, по суті, є дверима до влади для «грошових мішків», гречкосіїв, місцевих феодалів та любителів адмінресурсу.
Досвід країн розвиненої демократії пропонує нам багатомандатну мажоритарку, за якої в кожному мажоритарному окрузі обирають не одного депутата, а кількох. Це дозволить потрапити в місцеві ради тим доброчесним кандидатам, які дуже часто займали друге місце за результатами підрахунку голосів в одномандатному окрузі.
Територія кожної громади буде поділена на округи. Виборець, як і раніше, зможе віддати свій голос лише за одного кандидата, проте до ради потрапить не перший за рейтингом, а перші двоє чи навіть п’ятеро, – відповідно до розміру округу та громади.
В результаті менша кількість голосів виборців буде втраченою, а політичні настрої кожного з округів будуть представлені значно краще.
У найгірших випадках, окрім потенційного «грошового мішка» чи «любителя адмінресурсу» шанс потрапити в раду отримають менш розкручені й більш демократичні кандидати. При цьому, вигляд бюлетеня та спосіб підрахунку голосів практично не відрізнятимуться від звичної усім одномандатної мажоритарки.
Два тури на виборах мерів: як скоротити зайві витрати
Легітимність мерів крупних міст – столиці, обласних центрів – опиняється під сумнівом, коли за переможця проголосувала третина виборців, а за інших кандидатів сукупно – дві третини.
Кияни пам’ятають обраного у 2006 році мера Черновецького із 31% підтримки, а два його найближчі суперники – Кличко та Омельченко набрали 23% і 21% відповідно, маючи схожу електоральну базу. Якби відбувся другий тур виборів, кияни можливо ніколи б не соромилися дивакуватого мера-корупціонера, а його протеже на кшталт Лесика Довгого, можливо, не дісталися б до великої політики.
Ще більш промовистим є досвід Харкова, де на виборах міського голови 2010 року Кернес переміг Авакова з відривом у 0,63%! Другий тур міг би кардинально змінити історію та політику міста.
Вибори мерів міст із населенням більшим за 90 тисяч осіб, відповідно до Коаліційної угоди, повинні відбуватися у два тури. Таких міст в Україні близько 40, і близько 10 із них у цей час знаходяться під окупацією.
Щоб не витрачати кошти на другий тур там, де є значний розрив голосів між фаворитом виборів і рештою кандидатів за результатами першого туру, експерти пропонують другий тур не проводити, якщо розрив складе 15% і більше.
Кому вигідно затримувати оновлення ЦВК?
Лише в трьох із п’ятнадцяти членів ЦВК не завершився семирічний термін повноважень – Осадчук, Березюк та Діденко. В решти він сплив ще рік тому. Це неприпустима ситуація для країни, яка заявляє про свої євроінтеграційні наміри.
«Ручний» склад ЦВК не стали міняти напередодні минулорічних парламентських виборів – мовляв, щоб не зірвати голосування. Проте, не варто забувати, що головна задача для ручної ЦВК часів Януковича була «вправно» рахувати.
Затягування оновлення складу ЦВК може свідчити лише про те, що на місцевих виборах можуть знадобитися послуги «вправних рахівників».
В Реанімаційного Пакету Реформ та прогресивної громадськості вже є кандидат до ЦВК – Євген Радченко, один з авторів нового законопроекту про місцеві вибори. Про що неодноразово заявляли експерти громадських середовищ з квітня 2014 року.
Страх допустити виборців до формування списку партії штовхнув депутатів на реєстрацію законопроектів-імітаторів реформи, навколо яких розгорнеться «запекла політична боротьба», яка може завершитися провалом виборчої реформи.
Такий сценарій – безумовно вигідний партіям, але не лише їм. Від цього виграють любителі адмінресурсу, місцеві феодали, корупціонери, «грошові мішки», зрадники-«тушки» та місцеві сепаратисти.
Дбаючи про партійний інтерес, депутати мають задуматись – якому злу вони відкривають дорогу до влади, якщо не здійснять реформу.
Верховна Рада вже має досвід провалу виборчої реформи – суперечка навколо шести різних законопроектів минулого року призвела до обрання Верховної Ради за старими правилами.
Зрозумілий закон про відкриті списки та оновлення ЦВК – це вимога суспільства та зобов’язання Коаліції. А також шанс на очищення місцевих представницьких органів, за який варто боротися.
Автор: Вадим Міський