Балтські пленери: доторкнутися до прекрасного
У виставковій залі Балтського історичного музею тихо. І це досить незвично, бо відкриття кожної нової виставки стає подією для міста і громади. Друга виставка, присвячена Балтським пленерам, почала свою роботу без численних гостей, художників та поціновувачів образотворчого мистецтва.
Але тиша у виставковій залі досить красномовна. Адже з кожної картини лине своя музика. Її треба лише почути. Полотна наче живі. Люди, природа, будинки…
Автори робіт, учасники Балтських пленерів, зараз далеко-далеко. Але частинку свого серця вони залишили у Балті назавжди.
З 2013 року відбулося 10 художніх пленерів. З них три – міжнародні, за участі художників з Китаю, Польщі та різних регіонів України. За цей час набралося 140 картин, які вони залишили у дар Балтському музею.
«У нас виникла ідея повернутися до історії цих пленерів,– розказує директор музею Петро Ткач. – Вирішили, що виставки будуть називатися: «Історії Балтських пленерів». На першій виставці були показані 40 робіт, написаних художниками у 2013–2014 роках. Зараз виставка 2015 – 2016 років. Ці пленери були міжнародними. Зараз ми показуємо 38 картин. Серед них роботи майстрів пензля з Ізмаїла, Вінниці, Києва, Одеси, Херсона. Кожне полотно – це витвір і бачення. Окрім цього, ми ведемо розповідь про тих, хто стояв біля витоків створення Балтських пленерів. Це наш земляк Сергій Шендеровський та член Національного союзу художників України одесит Віктор Потеряйко, який і запропонував проводити у нашому місті пленери. Ми йому дуже вдячні за те, що він нам передав сорок своїх офортів і ми, свого часу, створили виставку його робіт. На нинішній виставці також є два офорти поруч з його полотнами.
Під час пленерів 2015–2016 рр. художники писали свої твори у селах Кармалюківка і Пужайкове. Це, до речі, єдине село, де збереглася стара вулиця зі старими хатами. Художники ходили нашим містом і звертали увагу на пам’ятки архітектури. Балтська міська рада, зокрема її голова Сергій Мазур, підтримував усі пленери. Місцева влада зацікавлена у тому, щоб люди бачили красоти нашого міста, особливо тимчасово переселені особи. Вони бувають у музеї. Хотілося б, щоб люди частіше його відвідували. Ми пропонуємо їм знайомство з нашим містом, його історією».
Петро Астафійович говорить, що зараз відвідувачів мало. Доводиться користуватися Фейсбуком, розповідати, що відбувається у музеї.
Запрошуємо любителів образотворчого мистецтва познайомитися з виставкою «Історії Балтських пленерів», яка триватиме місяць.
